Народженому Богонемовляті Христу три східні царі, котрих ще називають волхвами, принесли багаті дари. Крім свого знатного походження ці чоловіки займалися спостереженнями за небесними світилами та їх вивчання. Побачивши на небосхилі нове та незвичне небесне тіло, та знаючи старовинні пророцтва про нову зірку, що сповіщатиме народження Месії, зразу послідкували за нею.

Історія донесла нам їх імена: Гаспар, Валтасар, Мельхіор. Походили ці волхви зі сходу( територія Персії, Месопотамії, або Аравії). Древні історичні хронічки свідчать і про зовнішність мандрівників. Так Гаспар показується безбородим хлопцем, Мельхіор – сивобородим старцем, Валтасар – чорношкірим. Безумовно, що подорожували вони не самостійно, а у складі великого каравану та супроводу, з котрим можна не боятися розбійників. Царі принесли золото, ладан та смирну. Золото – як царю, ладан – як Богові, смирну – як людині. І ці дари збереглися до наших днів. Золото – 28 пластин, кожна з особливим філігранним візерунком, що не повторюється в інших. Ладан і смирна – 70 невеличких шматочків, розміром з маслину. Пресвята Богородиця зберігала їх і перед своєю смертю передала дари Ієрусалимській церкві, де зберігалися 400 років. Візантійський імператор Аркадій переніс їх у Константинополь, пізніше опинилися у руках турків. У XIV столітті вдова султана Мурата, за походженням православна сербка, передала ці дари афонському монастирю (Греція) св. Павла, де перебувають і до наших днів.

Після повернення у свої землі волхви стали проповідувати Христа. Пізніше ап. Фома висвятив їх у єпископи. Після смерті їх мощі перенесені були спочатку у Константинополь, потім у Мілан, нарешті у 1164 році у  Кельн. З того часу у кафедральний собор збираються прочани з усієї Європи для поклоніння волхвам  або, як їх там іменують, «трьом королям». В честь них навіть на гербі міста Кельн зображено три корони. День їх вшанування святковий та неробочий для всієї міської громади.