У Cвятого Миколая багато на небі хороших друзів-ангелів. Разом з ангелами-хоронителями християнських дітей співслужить він як духовна істота нашому Господу.

Які вони ці Ангели-хоронителі? А в кого які: в меншеньких діточок - менші, в більших - більші. Малюк росте і Ангел росте. Кожну дитину Ангел проводить по усьому її житті. Одною рукою, наче покровою, охороняє від злих духів, передає ласку та любов Царя Христа, а друга долоня в нього звернена до неба. І по ній кожної миті можна прочитати вчинки дитини. Ні, не буквенне то письмо, а вогняне! Сімома кольорами свічене!. Зелений та голубий - добрі й праведні діла. Напередодні свого свята виходить Миколай-угодник на атмосферну покрову Землі, дивиться вниз: ого!.. Скільки зеленого та голубого свічення!. Тож нарихтовує велику торбу подарунків.

Знає Святий Миколай, що маленьких, чистих, безгрішних діточок дуже любить Ісус Христос. Знає, тому сам намагається погостювати в них - то через дивні сни, то через молитву, то через нову казку. І всім дає подарунки. Не проминає вдовиної хати, не забуде страждальця.

Савва Освященный, игумен (ск. 532), основатель Великой лавры и творец первого церковного устава родился в Каппадокии, в благочестивой христианской семье. Его отец был военачальником. Когда мальчику шел восьмой год, он поступил в находившийся поблизости монастырь Св. Флавианы, где вскоре выучился читать и хорошо изучил Священное Писание. Напрасно уговаривали его родители вернуться в мир и вступить в брак. Семнадцати лет Савва принял монашеский постриг и так преуспел в посте и молитве, что был удостоен дара чудотворений. Проведя десять лет в обители св. Флавианы, преподобный отправился в Иерусалим, а оттуда в обитель св. Евфимия Великого. Но прп. Евфимий направил св. Савву к авве Феоктисту, настоятелю близлежащего монастыря со строгим общежительным уставом. В той обители прп. Савва пробыл до тридцатилетнего возраста и еще пять лет подвизался в пещере, в полном уединении. Прп. Евфимий продолжал внимательно следить за жизнью подвижника и заботливо воспитывал его в высших иноческих добродетелях. Когда прп. Евфимий отошел ко Господу, св. Савва поселился в пещере недалеко от монастыря прп. Герасима Иорданского. Через некоторое время к нему стали собираться ученики — все, кто желал иноческой жизни. Так возникла Великая лавра. Прп. Савва основал еще несколько обителей. Многие чудеса были явлены по его молитвам: среди лавры забил источник, во время засухи пролился обильный дождь, происходили исцеления больных и бесноватых. Память прп. Савве отмечается 18 декабря.

Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу

Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. 

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

Каза́нська іко́на Бо́жої Ма́тері — одна з найбільших святинь Російської Православної Церкви. Казанська ікона Богородиці є однією з найвідоміших і найшанованих ікон Божої Матері на теренах Східної Європи. Вона з'явилася в 1579 року під час царювання Іоана Васильовича — IV, в Казані, при Московському митрополиті Антонії та Казанському архиєпископі Єремії, для укріплення віри Христової серед магометан, які населяли Казанське царство, дев'ятирічній дівчинці Мотроні. Богородиця наказала їй розповістити духовній та світській владі міста, щоб вони взяли ікону Її з глибин землі, та вказала саме місце на пожарищі згорілого будинку батьків дівчини, де і перебувала ікона. Батьки спочатку не звернули увагу на розповідь дочки, але чудесне явління Небесної Цариці повторилося тричі, при чому втретє воно було грізним. Мати відвела Матрону до митрополіта та розповіла про чудесне явління. Все духовенство міста, у супроводі величезного скупчення людей, попрямували до будинку Онучіних. Відразу розпочали розкопки, але знайти ікону не вдалося. Тоді копати стала сама Мотрона і відразу знайшла святий образ. Він був дивовижної красоти, сяяв абсолютно свіжими фарбами, ніби щойно був написаний. Митрополіт передав ікону о. Ермолаю, найшановнішому в місті священнику, і той, високо здійнявши її над головою, у супроводі хресного ходу, відніс чудесний образ на міську площу, де й осенив ним на чотири сторони весь народ, що зібрався. Отець Ермолай написав тропарь новоявленій иконі «Заступнице Усердная», який знала вся Свята Русь.

Так чудесно була явлена ще одна ікона Пресвятої Богородиці.