Хоч з попередніми святами — Обретінням, Явдохами та Сорока Святими — також пов'язували прихід весни, але межею, коли тепло мало остаточно перебороти холод, вважався день святого Олексія — чоловіка Божого, що припадає на 30 березня.

Найчастіше в народі цей празник називали Теплим Олексою. Якщо ви й нині запитаєте в літніх людей, коли має наступити справжня весна, вони, не замислюючись, скажуть — на Олекси.

Цього дня чекали з особливим нетерпінням. Хлібороби зранку, зодягнувшись у святкове вбрання, вітали один одного з весною й теплом.

Хоч особливих релігійних урочистостей і не відзначалось, більшість селян все ж остерігались працювати, «аби не розгнівити весну».

Виняток був лише для пасічників. Вони керувались давнім прислів'ям: «На Теплого Олексу діставай вулики».

Оскільки бджільництво в Україні віддавна вважалося традиційним промислом, то існувало безліч обрядових дійств. Найбільше їх припадало на день святого Олексія.

В цей день кожен пасічник — хоч би якою була весна — ранньою чи пізньою — вважав за обов'язок неодмінно винести з омшаників вулики.

Крім пасічників, свято Олекси празнували й рибалки. Рано-вранці вони йшли до річки і спостерігали, бо ж «на Теплого Олекси щука-риба лід хвостом розбиває». За повір'ям, хижаки у цей час вельми кволі, їх можна впіймати голіруч. Але хто це зробить, «тому весь рік не бачити улову», бо «хто не почитає святого Олексія — чоловіка Божого, тому риба на руку не піде».

Пошановували Теплого Олексу й мисливці. Вони вважали, що в цей день вилазять зі свого лігва ведмеді й ідуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові. Протягом трьох днів вони начебто сліпі й глухі — «ходять, як у мариві: їм, бач, кури сняться». Тому мисливці й сподівалися на легку здобич.

Як вже зазначалося, кожне березневе свято пов'язане з тим чи іншим видом птахів. Одне з прислів'їв рече: «На святого Олексія крук купається».

За повір'ям, ця птаха, скупавши своїх діточок, відпускає їх у самостійне життя, благословляючи, щоб вони чесно жили, щоб «Крук крукові очі не довбав».

Опріч того, на Олексія намагалися затримати журавлів. Щоб птахи оселялися в селі, дітвора, помітивши журавлиний ключ, кидала долі червоного пояса, приспівуючи.